Толерантність – це повага прийняття і правильне розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовираження і способів прояву людської індивідуальності. Толерантна людина має здатність до милосердя, прощення,повагу до інших прав, духу партнерства, повагу до інших, не властивих йому цінностей.
Толерантність – це повага права іншого бути таким, який він є. Особливо це стосується людей з особливими потребами.
Психологиня поліції охорони Луганщини підготувала декілька прикладів прояву толерантності з людьми з особливими освітніми потребами:
– розмовляючи з такою людиною звертайтеся безпосередньо до неї, не супроводжуючого;
– не спирайтеся на візок або інвалідне крісло – це недоторканий простір людини;
– не проявляйте поблажливість до людини, не кладіть руки йому на плече, голову, не звертайтеся зменшуваними іменами;
– не забороняйте своїй дитині ставити запитання про людину з інвалідністю. Відкрите спілкування допомагає змінити ставлення до людей з інвалідністю та уникнути непорозуміння;
– розмовляючи з людиною, яка пересувається на візку, намагайтеся розташуватися так, щоб її та ваші очі були на одному рівні;
– розмовляючи з людиною з порушеннями зору, обов’язково назвіть себе і тих, хто прийшов разом з вами;
– розмовляючи з людиною з порушенням слуху, помахайте рукою або доторкніться до неї, щоб привернути до себе увагу.
Коли Ви говорите про людей з інвалідністю використовуйте слова, які не створюють стереотипів. Ось наприклад: «людина з затримкою розумового розвитку» не стереотип, а «розумово відсталий», «розумово неповноцінний» – яскравий приклад стереотипного мислення.
Тож будьмо толерантними один до одного!
Поліція охорони Луганщини
