Джерело: 
Колишній військовослужбовець із Полтавської області Євгеній Чеперис працює у воєнізованій охороні. Це стало можливим після тривалого лікування та реабілітації після поранення.
Свою історію 29-річний ветеран розповів Суспільному.
Воєнізована охорона
У поліції охорони Євгеній Чеперис працює близько року. Із Полтавщини виїжджає на охорону об’єктів у Харківську область.
"Я охоронник третього розряду зараз в даний момент. На вахту їжджу, охороняємо стаціонарні об'єкти критичної інфраструктури. На варті енергонезалежності держави".
Перед цим, після демобілізації з армії Євгеній працював на елеваторі. Після поранення спочатку було тяжко, зокрема, переносити вантажі.
"Згадуєш себе, в якому ти стані був фізичної підготовки до поранення, і зараз. Найважче було повернутися у ту форму, яка в тебе була", — розповів ветеран.
У поліції охорони до 2022-го року працював батько воїна, тому він вирішив спробувати себе у цій праці.
"Мені оця сфера безпеки, служби подобалася з дитинства. Захотілось якось повернутися більш-менш хоч у ту сферу, в якій був. У мене напарник також учасник бойових дій, військовослужбовець. З такими людьми працювати наскільки легше, бо вони люди з досвідом".
Військова служба
Євгеній розпочав службу за контрактом 2016-го у 79-й бригаді десантно-штурмових військ України. Із дитинства мав мрію — стрибки з парашутом. Під час служби їх здійснив майже десяток. На фронті чоловік забезпечував, зокрема, дротовий зв’язок між підрозділами.
"Остання моя посада — розвідник-радіотелефоніст. 1 липня 2019 року закінчився перший мій контракт. Потім я його перезаключив. Думав вже повністю звільнитися з лав Збройних сил, трошки зробити перерву. Але тут починається війна (повномасштабна — ред.), і вже про цю перерву не було і думки. Тому що це якщо не вистою я, не вистоїть іще моя родина в тилу".
У той час, коли воїн захищав країну на Луганщині, у його рідне село Мартинівка Великобудищанської громади на Полтавщині заходила російська армія. Ті події згодом назвали "Гадяцьким сафарі".
Поранення
Євгеній Чеперис отримав поранення незадовго після початку повномасштабного наступу РФ — 6 березня 2022-го. Цей період він назвиває найскладнішим через фізичний біль. Того дня він із побратимами йшов у бій.
"З боку бронежилета, куля зайшла і об ребра зупинилася. Потім поранення обох кінцівок, лівої ноги було важче, розбито колінний суглоб. І поранення було черевної порожнини. Найбільше відчувалась нога, бо ти її бачив, що боліла, і спина, що ти навіть не міг сісти. Просто лежав".
На евакуацію чоловік чекав близько пів години. Суспільному він розповів, що кулю в спині побачив лікар:
"Кажу: «Спина болить, можете глянути, що там в спині?». Я піднявся трішки, він витягнув кулю голими руками, зі спини".
Під час перебування на лікуванні воїн дізнався про загибель двох побратимів. Їхні тіла не змогли забрати одразу. Одного воїна поховали місцеві, а тіло іншого вивезли вже після деокупації території.
Лікування та реабілітація
Після поранення Євгеній Чеперис перебував у лікарнях близько року. За цей час змінив до десятка закладів.
"Зробили мені операцію, відновили мені суглоб, спочатку пластиною і кістковим цементом. Відправляють в Трускавець, в реабілітаційний шпиталь. Там вже робили мені деякі операції, чистки ноги, як уже йшло запалення. І надали направлення на лікування за кордоном".
Сім місяців Євгеній провів у Данії, де мав ще дві операції. 5 січня 2023-го йому поставили штучний суглоб у коліно. Спочатку чоловік пересувався на кріслі колісному, а згодом на милицях.
"На початку було дуже важко, страшно, бо на милицях я ніколи не ходив. І саме було найбільше важко, що впаду, — це через пороги переходити. Зробили висновок лікарі, що непридатний до військової служби із виключенням з військового обліку".
Нині ветеран, окрім роботи, займається сільським господарством, а ще майструє речі для побуту та роботи на городі.
