Сьогодні, 24 лютого, ми згадуємо початок великої трагедії для нашої країни — повномасштабного вторгнення росії в Україну. Чотири роки тому на нашу землю ступив ворог, який намагався знищити нашу незалежність, нашу культуру, нашу націю.

У ці чотири роки наш народ пережив немислимі втрати, біль і страждання, але й показав неймовірну силу волі, рішучість і єдність. Українці довели світові, що ми готові боротися до останнього за свою землю, за свою мову, за своє право жити у мирі. Мільйони сімей були розбиті, сотні тисяч життів забрало це вторгнення, але кожен день боротьби приносив надію на перемогу.

Наша армія стала символом непохитності, мужності та самопожертви. Воїни ЗСУ, добровольці, тероборона, волонтери — всі разом вони стали невидимою лінією захисту, без якої Україна не була б такою сильною, як є сьогодні. Без них не було б нашої здатності вистояти та перемогти.

Сьогодні ми не тільки згадуємо тих, хто віддав своє життя за Україну, але й відзначаємо тих, хто продовжує боротися. Ми відзначаємо силу нашого народу, який, попри всі випробування, не скорився і не зламався. Ми не забудемо героїв, ми не забудемо жертви, і ми не забудемо, що за кожну здобуту перемогу ми платимо високу ціну.

Цей день — не тільки пам'ять про минуле, це також обіцянка на майбутнє. Ми будемо продовжувати боротьбу до перемоги, і віримо, що мир і свобода будуть відновлені на нашій землі. Разом, сильні та єдині, ми віримо у наші сили, віримо в Україну, і разом відбудуємо нашу країну, такою, якою ми її заслуговуємо.

Україна — понад усе. І ми переможемо.